перша половина - середина XV ст..
Цей меч - одна з форм меча-скьявонески,існуваву Північно-Східній Італії, на Балканах і в Угорщині в кінці XIV - початку XVI століть. Такі мечі,переважно, локалізуються на території Угорщини, проте не можна повністю виключати балканського або венеціанського походження.
У своїх загальних характеристиках меч з Музею історії зброї (точніше, його клинок – довгий, масивний, з майже паралельними лезами) належить до класичного типу півтораручного лицарського меча. Цими мечами наносили потужні рублячі удари по добре захищеному противнику. Зброя була пристосована для кінного бою, але її також можна було результативно використовувати і спішеному лицареві , якщо застосувати хват двома руками. Можливо, ці мечі з'явилися як своєрідна відповідь на значно ефективніші обладунки періоду початку переходу від кольчуги до пластин.
Збереження меча задовільне: з поверхні видалені осередки корозії, меч законсервований. Органічні деталі рукояті не збереглися. Клинок меча злегка зігнутий.
Черен рукояті прямокутного перетину, поступово звужується до навершя. Навершя нагадує квадрат із заокругленими кутами, з обох боківу центрі є виступи у формі усіченого конуса. Зверху навершя є невеликий виступ з розклепаним кінцем хвостовика клинка. Хрестовина трохи вигнута у горизонтальній площині і утворює подобу латинської літери «S»; в поперечному перетині хрестовина прямокутна, поступово розширюється до країв. На окінцівках хрестовини є поперечні борозенки. Довжина хрестовини - 220 мм. Клинок прямий, дволезовий, лінзоподібного перетину, плавно звужується до вістря. Кожна з двох поверхонь клинка забезпечена трьома вузькими неглибокими долами, щопростягаються, приблизно, до середини клинка. З обох боків на клинку є зображення шестипроменевої зірки (солярного знака?), якевигравіюване золотом. Піхви відсутні.
Загальна довжина - 1166 мм, довжина клинка - 925 мм, ширина клинка біля основи - 50 мм, вага – 1,5 кг
