Скьявоне (чинкведея,чинкуеда). Північна Італія.

XVI - XVII ст.

Клинок сталевий, прямий, дволезовий, з широким долом у верхній частині клинка.

На клинку є число (дата?) «1518» і гравійоване зображення собаки та військових трофеїв. Гарда сталева, кована, складається з безлічі захисних дужок, що утворюють практично суцільну чашку рукояті. Рукоять дерев'яна (?), оплетена сталевим дротом. Головка рукояті латунна, фігурна, прикрашена декоративним медальйоном. Піхви відсутні. Загальна довжина 915 мм, довжина клинка 775 мм, ширина клинка 32 мм.

Скьявоне - яскравий приклад форми мечів з кошикоподібною гардою. Термін «скьявоне» італійського походження, походить, ймовірно, від етноніма «schiavoni», яким італійціназивали слов'янське населення Балканського півострова. Венеціанські дожі охоче наймали на службу слов'ян з Далмації, і з яких, в тому числі, формувалися армії Венеціанської республіки.

Пам'ять про значне місце слов'ян в історії Венеціанської республіки дбайливо зберігається і сучасними жителями Венеції. Про це, зокрема, свідчить меморіальна дошка на Слов'янській набережній, що встановлена ​​на честь слов'янських воїнів. Напис говорить: «Відданим охоронцям порядку, хоробрим слов'янським воїнам, за захист від іноземців республіка Венеція публічно висловлює вікову вдячність».