Сокира бородоподібна. Київська Русь.
XII – XIII ст.
Загальна довжина 172 мм, ширина полотна 86 мм, діаметр отвору 31 мм.
Сокира - одне з найдавніших знарядь, що використовувала людина. Протягом століть вона справно служила їйі у господарстві, і на війні.
Бойова сокира, часто безпідставно, сприймається як допоміжна, вторинна зброя по відношенню до меча, як зброя хлібороба, а не воїна-професіонала. Проте цей тип зброї був вельми популярним і в середовищі професійних воїнів, іу певнічаси, був не менше престижним за меч.
Норвезький конунг Олаф Святий був володарем сокири з вельми виразним ім'ям - «Хель» (богиня смерті древніх скандинавів). Ейрік, син Харальда Прекрасноволосого, носив прізвисько «Кривава сокира», що, напевно, відображало його перевагу щодо вибору зброї.
Використання східними слов'янами зазначеного виду зброї згадується і в літописах. Під час Липицької битви 1216 року князь Мстислав Удатний «із своїми полками проїхавтричі крізь полки князів Юрія і Ярослава, і сам був міцний і мужній, і велику силу мав і ретельність, а в руці мав сокиру й рубав нещадно»