Зброя періоду українського козацтва відрізнялася великою різноманітністю. У колекції МІЗ широко представлені клейноди - булави і перначі різних типів, бунчуки. Булави в той час були не тільки бойовою зброєю, а й символом влади великих воєначальників, гетьманів, кошових отаманів; перначі, зазвичай, були атрибутом командирів нижчих рангів, зокрема, полковників.
Широке поширення серед козаків мали сокири різних видів, а також клевціта чекани (укр. «келеп»). Останні використовувалися не тільки для пробивання обладунків ташолома, а і в якості статусної зброї командирів найнижчих ланок. Колекція МІЗ відрізняється різноманіттям сокир і клевців козацької доби.
Протягом ХVI-XVIII ст. козаки використовували різні типи як східних так і європейських шабель. Серед них - турецькі (пала, килидж), перські (шамшир), татарські (чечуга, ординка), шаблі угорсько-польського типу, карабела, гусарські шаблі. Велика кількість шабель козацької доби представленав експозиції МІЗ. Окремо серед клинкової зброї варто відзначити кончар (пол. «концеж») - допоміжну зброю польських гусарів з довгим прямим тригранним клинком колючого типу, призначену для колючих ударів із сідла у випадку поламки списа чи піки.
Масовоюзброєю в козацькому війську була різноманітна древкова зброя: піки та списи; сільськогосподарський інвентар, що трансформувався у зброю: гізарми (серпоподібні клинки на довгому держаку для стягування вершників з сідла і перерубування сухожиль на кінцівках коней), бойові коси (як звичайні, так і з додатково привареними і приклепаними до них сталевими шипами) тощо. Популярними були також кистені (обушки) і бойові ціпи. Є інформація про те, що козаки одними з перших в Європі стали застосовувати байонети (кинджал, який вставляється у ствол рушниці для ближнього бою, прообраз сучасного багнета). Такий козацький (імовірно) байонет знаходиться і в МІЗ. Разом з вогнепальною зброєю (рушницями, пістолетами) козаки використовували луки. Один з них (складний, турецького типу) представлений в експозиції МІЗ.
Зброя карпатського регіону в МІЗ представлена сокирами, клевцями і чеканами на довгих топорищах (бартками, валашками), які служили і інструментом, і зброєю, і знаком гідності, і деталлю одягу в Західній Україні тагірських районах Словаччини, Польщі, Чехії. В експозиції також є зброя західноукраїнських повстанців (бойові вила та ін.)
Представлена колекція з 139 експонатів найбільш яскраво відображає основні тенденції розвитку зброї періоду козацтва.
Запоріжжя, пр-т Соборний, 189 +38-061-239-50-26
Козак представляється світу на коні, без захисного обладунку і, обов'язково, з шаблею в руці. Умілих вершників вистачало і без козаків, а козаки, згідно зі спостереженнями кваліфікованих сучасників (Гійом Левассер де Боплан та ін.),були найкращою в світі рушничною піхотою. Вони злагоджено і влучно стріляли, краще за всіх окопувалися під вогнем ворога на полі бою. Проте, знаменита козацька шабля представлена в музеї в різних варіантах. Всі «патріотичні» спроби позначити особливий тип «козацької шаблі» до успіху не привели - козаки користувалися тим, що добули, а виготовляючи свої шаблі, наслідували відомим і перевіреним в бою зразкам. Дуже характерною зброєю, яка належала козацтву, є булава - символ влади гетьмана і кошового отамана, та пернач, частіше шестопер - символ влади полковника. Серед цієї категорії експонатів МІЗ хотілося б окремо виділити булаву, яка розділена на тринадцять (!) пір’їн, що, до речі, вкрай незручно при виготовленні. За версією В. Г. Шлайфера, можливо, вона символізувала владу над тринадцятьма порогами. (Наразі нараховують дев’ять порогів, і хоча рахували по-різному, проте саме тринадцять описав і показав на своїй знаменитій карті України Гійом де Боплан! Природно, він слідував сучасній йому козацькій традиції). Епічною зброєю, часто згадуваноюв думах та історичних піснях були сокири-клевці. Така зброя мала назву «келеп» - «Келепом межи плечі гримає» («Козак Голота»). У пам'ятниках-меморіалах (пам'ятник Т. Шевченку скульптора М. Манзера в Харкові, меморіал повстання в селі Турбаях, Полтавської обл. тощо) зброєю повстанців зображені звичайні селянські коси. У музеї представлена підбірка бойових кіс, спеціально перероблених у довгодревкову зброю.
