Холодна зброя Африканського континенту розвивалася під впливом різних географічних, культурних і політичних факторів і через це відрізняється надзвичайною різноманітністю: від регіонів Північної Африки, які зазнали арабськогота європейського впливу, до самобутніх регіонів і народностей Центральної і Південної Африки, а також деяких народностей, які залишилися на рівні первісного ладу .

До окремої групи можна віднести холодну зброю Північної Африки (Єгипет, Судан, Алжир, Туніс, Лівія, Марокко), яка зазнала сильного арабського, а пізніше, і європейського впливу. Для корінних жителів Північної Африки туарегів характерні довгі, прямоклинкові мечі - «такоуба» («такуба»). Близькі до «такоуби» суданські мечі «каскара». Вважається, що клинки цих мечів - європейського виробництва, виготовлені, зокрема, в Золінгені. На думку інших дослідників, мечі «такоуба» і «каскара» - варіанти середньовічних прямихдвосічних арабських мечів, які дійшли до наших днів. Дані мечі представлені в МІЗ.

Разом із арабськими завойовниками у Північній Африці з'явилися і шаблі. У МІЗ знаходиться арабська шабля «саїф» з характерним навершям. Такі шаблі були поширені практично скрізь, де жили араби.

В Алжирі і Марокко була поширена «німча» («німха») - зброя зі специфічним ефесом. Рукоять мала виїмку під мізинець і хрестовину з трьома дужками, відігнутими в бік клинка: два - з боку обуха, один - з боку леза. Здебільшого такі ефеси монтувалися на шабельні клинки, але іноді і на прямоклинкову зброю – як, наприклад, на експонаті з МІЗ. Часто використовувалися клинки європейського виробництва.

Національний меч північноафриканського племені кабілів - «флісса» має прямий, довгий клинок з вираженим голчастим вістрям для пробивання кольчуги.

До найдавніших зразків зброї сходить єгипетський «копеш», клинок якого віддалено нагадує ятаган.

У МІЗ представлені також північноафриканські кинджали - марокканські «кум’я», двоклинковий кинджал «халаді» і цілий ряд прямоклинкових кинджалів із Судану.

У МІЗ представлені також північноафриканські кинджали - марокканські «кум’я», двоклинковий кинджал «халаді» і цілий ряд прямоклинкових кинджалів із Судану.

Різноманіттям відрізнялася зброя Центральної, Західної, Східної та Південної Африки. Поширеними в цих регіонах були списи з вузькими держаками і великими листоподібними перами, як метальні, так і ті, які використовувалися в рукопашному бою. Часто подібні списи називалися терміном «ассегай». Деякі списи у нижній частині держака малирухливі металеві деталі, які у русі видавали характерні звуки і сповіщали про наближення власника списа.

У колекції МІЗпредставлений шотел - дволезовий меч з Ефіопії із подвійним вигином клинка. Серповидний кінець призначений для ураження противника за його щитом.

Використовувалася в Африці й ударно-дробильна зброя, зокрема, мова йде про зулуські дерев'яні кийки з бойовою частиною округлої форми.

Досить поширеною зброєю у Центральній Африці був стрижень із руків'ям і кількома гострими відростками, що стирчали в різні боки. У різних народів для нього існували свої назви (пінга, кучіл, тромбаче, хунга-мунга). Вукраїнській мові іноді використовується узагальнена назва «блискавка», що є перекладом терміна, прийнятого у деяких племен. Здебільшого, ця зброя позиціонується як метальна, хоча не виключено, що вона могла використовуватися і в ближньому бою. Також була символом влади, магічним предметом і еквівалентом грошей.

Як і в інших районах світу, в Африці сільськогосподарський інвентар нерідко перетворювався у зброю. Африканські різновиди мачете з широкими клинками і заокругленою бойовою частиною, незважаючи на те, що спочатку були призначені для роботи у господарстві, активно використовуються у бойових діях аж дотепер.

Африканські луки - це невеликі прості луки, з яких здійснювався обстріл на відносно невеликі відстані; часто стріли змащувалися отрутою, і завданням стрілка було не вразити життєво важливі органи противника чи тварини, а просто влучитиуціль.

Окремо стоять екземпляри, які виконують радше ритуальні функції, ніж бойові. Насамперед, це стосується сокир, які важко використовувати в господарстві або на війні через ненадійне з'єднання полотна з сокирищем. Ці сокири завжди багато прикрашені різьбленими фігурами людей і тварин, а також традиційними для тієї чи іншої місцевості орнаментами. Клинки ритуальних сокир та мечів часто мають незвичайну форму. Характерний приклад - так званий «меч ката» з Конго, який є в МІЗ. Деякі дослідники вказують на те, що «меч ката» крім бойової міг виконувати церемоніальну функцію і служити еквівалентом грошей.

У дизайні зброї багатьох народів, зокрема, і африканських, присутня фаллічна символіка, яка уособлювала безперервний процес смерті і зародження нового життя. У колекції МІЗ знаходяться ритуальний ніж для обрізання і меч вождя у фаллосоподібних піхвах.

Унікальною африканською зброєю є зап'ястний ніж, поширений серед племен Центральної і Східної Африки.

У різних племен Центральної, Західної і Північної Африки популярний кинджал, який носять на передпліччі - «лої-бої». Північноафриканські кинджали (там вони називаються «телек») дуже часто виготовлені з клинків від європейських ножів чи багнетів, або навіть укорочених мечів.

В Африці застосовувалися різні способи захисту від зброї. У Північній Африці в ходу були кольчуги та залізні шоломи, в інших районах материка переважно використовувалися обладунки з матеріалів рослинного походження і шкіри тварин. Це ж стосується щитів - вони робилися з висушеної шкіри і натягалися на дерев'яний каркас. Подібний щит представлений в МІЗ.