На розвиток зброї народів Океанії визначально вплинула відсутність покладів залізної руди - тому зброю виготовляли з дерева, каменю і кісток тварин і птахів.

Великим різноманіттям форм відрізняються дерев'яні кийки і булави островів Океанії. У більшості випадків вони призначені для бою на ближній дистанції, проте деякі зразки можна використовувати і для метання. Часто дубини виготовлялися з молодого дерева зі збереженими коренями, які утворювали ударну частину зброї; в якості рукоятки виступав стовбур рослини. Іноді бойові дубини виконувалися у формі весла або списа з місцевого залізного дерева, що робило їх дуже міцними і досить важкими. Деякі з них представляли собою зброю з гострим ріжучим краєм або з гострими шипами. Оригінальним різновидом кийка є бумеранг - дерев'яна пласка серповидна палиця, якау польоті описує складну криву і вражаєціль із несподіваного боку. В експозиції МІЗ представлені подібні палиці і бумеранги.

Поширеними в Тихоокеанському регіоні були і дерев'яні списи зі спрямованими донизу відростками по обидва боки. Найдавнішим метальним пристосуванням, відомим з епохи пізнього палеоліту, була списометалка, призначена для метання легких списів. Списометалка була поширена серед аборигенів Австралії, папуасів Нової Гвінеї, народів узбережжя північного сходу Азії, Північної Америки та о. Сахалін. У колекції МІЗ представлені дерев'яні списи і списометалка.

Широке поширення у народів Океанії отримала кістяна зброя. Зокрема, в МІЗ знаходяться ножі з заточеної гомілкової кістки казуара і екзотичні види зброї з фрагментів риб і тварин - мечі з носа риби-пили і меч-риби, щит з панцира черепахи.

Використовувалася також зброя з каменю, зокрема, шліфовані кам'яні сокири. На просторах північноамериканського континенту, де корінне населення не володіло технологією виплавки і обробки заліза, метальні сокири-томагавки виготовляли з каменю або кісток тварин. І тільки після того, як між індіанськими племенами і європейськими поселенцями почали розвиватися торговельні зв'язки, у індіанців Північної Америки з'явилися залізні томагавки. У колекції МІЗ знаходяться кам'яна втульчата сокира і металеві сокири індіанців Північної Америки.

Народами Океанії використовувалися невеликі прості луки, з яких вівся обстріл на відносно невеликі відстані; часто стріли змащувалися отрутою, і від стрілка потрібно було не вразити життєво важливі органи противника чи тварини, а просто влучити уціль.

Вельми давнім винаходом людства і першою зброєю,в  якій використовують для стрільби тиск повітря, була духова рушниця. Ця зброя поширена практично у всіх регіонах нашої планети (здебільшого, в тропічному поясі): в Африці, Південній Америці, Азії, островах Океанії . Існував різновид духової трубки, один з кінців якої оснащувався гострим залізним наконечником. Таким чином, цю трубку можна буловикористовувати і в якості списа.

Окремо стоять екземпляри, які виконують радше ритуальні функції, ніж бойові. Насамперед  до них відносяться жезли чукотських шаманів, виготовлені зі статевого органу моржа, і дві кам'яних сокирки з Океанії у вигляді чоловічого і жіночого статевих органів.

В етнографічному розділі МІЗ також представлені ножі Крайньої Півночі Росії, які примітні своїми фігурними, вельми майстерно виконаними кістяними рукоятками.

В експозиції МІЗ також знаходяться два середземноморських складних ножа, більш відомих як «навахи», виконані у французькій збройовій традиції.