Цей тематичний розділ нашого музею представляє зброю епохи зародження цивілізації. Саме в цей період людина опановує метали і винаходить колесо, від землеробства відокремлюються скотарство і ремесла, виникають перші міста і держави, з'являється писемність.
А на зміну зброї з каменю, кістки і дерева починають приходити металеві знаряддя - спочатку мідні, а, пізніше, і бронзові, з'являються перші мечі. З характерними прикладами арсеналу мідно-бронзової доби і знайомить черговий розділ Музею історії зброї. Тут можна побачити кам'яні наконечники стріл, кам'яні, мідні і бронзові сокири, бронзові мечі і кинджали XIII-XI ст. до н. е., бронзовий наконечник стріли, кельти, кам'яні долота (тесла), бронзові ножі. Особливо рекомендуємо звернути увагу на символічну зброю, яка була атрибутом влади: булави з кам'яними або металевими навершями
, сокири-молотки. Серед них варто виділити нефритові сокири та сокири з базальту з нанесеним на них геометричним орнаментом. Коштовність матеріалів, з яких вони виготовлені, а також рівень майстерності виробників свідчать про те, що ці знаряддя належали до атрибутів влади, і можливо, ними володіли ватажки племінної знаті. Детальніше про деякі з 143 експонатів нашої «бронзової» колекції ви можете дізнатися прямо зараз, втім, більш широке знайомство чекає на вас у Музеї історії зброї.
Запоріжжя, пр-т Соборний, 189 +38-061-239-50-26
Чотири-три тисячі років тому на великих просторах Старого Світу були досягнуті чудові успіхи з виробництва різної за складом бронзи (олов'яної, арсенової, свинцевої) та виготовлення з неї знарядь і зброї. Бронзи не вистачало, тому більша частина зброї виготовлялася, як і раніше, з каменю. Зокрема, зброя чудовою краси, з дорогого каменю. Така кам'яна зброя була, насамперед, символом влади і соціального статусу власника, проте це не виключало її бойового застосування (аналогічно, як у козацькі часи - булава гетьмана, або кошового отамана, полковничий пернач). Чудова пластичність бронзи дозволила виготовляти найдосконалішу зброю ближнього бою (колючу, рубаючу і ріжучу) - досить довгі бронзові мечі. Загальна форма і принцип дії меча не зазнали істотних змін у залізну добу і діяли до нового часу. Безумовно, бронзових виробів було у вжитку набагато більше, ніж ми можемо собі уявити за збереженими зразками. Просто на відміну від кам'яних артефактів, предмети з бронзи, коли приходили у непридатність, переплавляли. Величезний інтерес, навіть в області психології, являє поширення т.зв. «кельтів» - бронзових топірців з кріпленням руків'я за допомогою втулки. Здавалося б, після кам'яних і кістяних сокир з надійним провушним кріпленням руків'я, не було причин переходити до принципово іншої конструкції. Економія металу, на яку посилаються деякі дослідники - мінімальна. Проте, топірці типу «кельт» майже тисячу років панували на величезних євразійських просторах. Країни тропічної Африки перейшли з кам'яного віку до залізного, оминув епоху бронзи. Тому бронзові вироби у них потім були прикрасами, або художніми творами (наприклад, знамените бенінського лиття). Цивілізації Мезоамерики так і не вийшли з епохи бронзи до приходу європейців. Перевага сталевої зброї іспанців і португальців над бронзовою зброєю індіанців стала однією з причин легкої перемоги перших над імперіями Ацтеків та Інків.
