XVII – XVIII ст.
В Україні булава більше відома як символ козацької старшини. Вона була серед перших козацьких клейнодів, які передав козакам польський король Стефан Баторій. Було це в 1583 році. А між тим, до цієї події і ще мало не століття після булава була цілком бойовим атрибутом рядових представників козацтва - зброєю масовою і «демократичною», який скривається у тіні від «благородної» клинкової зброї. Ймовірно, цьому сприяли простота виготовлення булав, їх низька вартість і відносно проста техніка застосування, яку швидко міг освоїти будь-який ополченець. Але вже до ХVII століття булава виривається, що називається, «із грязі до князя». 
Традиція відзначати булавами наділених владою людей повертається в Центральну і Східну Європу під поширеним тоді впливом Сходу - в Османській імперії та Персії ідея статусності булав до цього часу якраз досягла найвищого розвитку. До того ж, у зв'язку з розвитком вогнепальної зброї представники ударного озброєння стрімко втрачали своє військове значення. Таким чином, до XVIII сторіччя булава з бойової практичноїзброї остаточно перетворюється на статусну і церемоніальну - стає більш легкою, довгою і пишно оздобленою.
