XVII – XIХ ст.
Одне з найбагатших зібрань Музею історії зброї становитьзібрання досить оригінального виду холодної зброї - бойових кіс. Перероблене зі звичайного сільськогосподарського знаряддя озброєння набуло поширення в XIV-XVI століттях в першу чергу завдяки селянам. Їм досить було змінити кут приєднання ріжучої частини звичного інструменту до древка або закріпити її на одній осі, щоб в руках опиниласязброя - дешева, доступна і ефективна. Вона була схожа на алебарди: хочеш - коли, хочеш рубай, хоч пішого противника, хоч вершника. До речі, протистояти кінним воїнам за допомогою бойових кіс було найзручніше - арсенал маневрів був тут дуже широкий, аж до перерізання сухожиль коней. Відповідно до джерел, саме в боях проти кавалерії коси отримали перше серйозне бойове хрещення - за допомогою них протягом трьох століть, починаючи з XIV століття, селяни ряду швейцарських кантонів відбивали напади австрійських кінних лицарів. У Східній Європі славу піонерів у
використанні бойових кіс багато фахівців віддають запорожцям. Козача піхота у своїй більшості складалася з вчорашніх селян,так що не дивно, що коса стала одним з основних видів зброї під час національно-визвольної війни українського народу і гайдамаччини. Наприклад, вона зіграла одну з вирішальних ролей у знаменитій Берестецькій битві 1651 року. Збереглися спогади польських шляхтичів про те, що саме за допомогою бойових кіс козакам тоді вдавалося надзвичайно ефективно оборонятися. До речі, серед самих поляків бойові коси також здобули популярність. Польські бійці, озброєні косами отримали навіть власне ім'я - косіньєри.
Більшість бойових кіс, представлених в експозиції запорізького Музею історії зброї,- польські і датуються XVIII-XIX ст. Частина з них виготовлена, ймовірно, на території Німеччини. Про це свідчать численні клейма з написом німецькою «STAHL» або ж із зображенням німецького хреста. Можливо, ці коси були безпосередніми учасниками подій Листопадового (1831р.) та Січневого (1863-1864гг.) повстань у Польщі.