XVI ст.
Дворучні мечі - прикраса будь-якого музею. Адже вони займають особливе місце серед інших видів холодної зброї, є чимось на зразок екзотики зі своєю магією і таємничістю. Все ж таки не дарма на тлі інших героїв виділяються саме володарі «дворучників» - наприклад, шляхтич Підбийп’ятка з роману «Вогнем і мечем», або барон Пампа з повісті «Важко бути богом». Є дворучний меч і в колекції Музею історії зброї. Він зроблений ще й в найвідомішому збройовому центрі -Толедо - на це вказує клеймо у вигляді букви «Т». На світ наш експонат з'явився у XVI столітті, коли «дворучники» набули найбільшого поширення в Європі. Вони застосовувалися в польових битвах, при обороні фортець, парних поєдинках перед битвами і навіть у тренуваннях - так повправлятися з дворучним мечем дуже любив англійський король Генрих VIII. До речі, всупереч розхожій думці, вага такої зброї відносно невелика - від двох з невеликим до п'яти кілограмів. Так, представлений в нашому музеї меч, при загальній довжині трохи більше 1,6 м важить «всього-на-всього» 2,8 кг.
Клинок прямий дволезовий зі слабко вираженим ребром жорсткості. Верхня частина клинка довжиною 225 мм не заточена, є виступи по обидва боки. Ця частина клинка прикрашена хвилеподібними лініями з зубцями, зображеннями кіл. На одній з голомені у верхній частині клинка клеймо у вигляді букви «Т». Ефес складається зі сталевої хрестовини і рукояті. Хрестовина пласка з кінцями у вигляді трилисників. У центральній частині по обидва боки до хрестовини прикріплені пласкі пластини. Рукоять дерев'яна, покрита шкірою. У центральній частині потовщення з поперечними борозенками. Навершя сталеве, бутоновидне, в його верхній частині розклепаний хвостовик клинка.
Загальна довжина 1603 мм, довжина клинка 1184 мм, ширина клинка 46 мм, вага 2,8 кг.
