XII – XIII ст.
Ударною зброєю ближнього бою були кістені. Вони прив'язувалися за вушко до ремінців, що кріпилися, у свою чергу, до короткої палиці або руки. Завдяки цьому можна було завдавати раптових ударів по ворогу в будь-якому напрямку. Кістенями користувалися і піші воїни, але,насамперед, їх використовували в бою легкоозброєні вершники. Майстерний і швидкий удар міг оглушити противника. Кістень був допоміжним засобом боротьби, до якого зверталися, коли вже не можна було діяти основними видами зброї. Як запозичення від кочівників Сходу, цей вид зброї з'явився на Русі у другій половиніХ ст. і існував у спорядженні війська до XIV в.
У містах литий бронзовий обушок мав мало не кожен чоловік. Малий розмір і вага робили обушок вкрай зручною зброєю самооборони, хоча він і отримав в народі недобру славу розбійницького знаряддя. Його легко було сховати, а в дорозі він служив для самозахисту і нападу. Звідси влучні народні прислів'я: «Кістенем махнемо, корабель візьмемо», «Запаслися: в рукаві обушок, у халяву засапожник».
