Шабля генеральська, зразка 1952 року. Чехословаччина.
Клинок незначної кривизни однолезовий, бойовий кінець дволезовий, з одним широким і двома вузькими долами. На правій п'яті клеймо у вигляді S, шестипелюсткової квітки, 1952. На лівій п'яті клеймо у вигляді двох перехрещених мечів. На правій голомені, по середині клинка позолочена стрічка, верхній і нижній край якої виконаний у вигляді листя. На стрічці вищезгаданий напис. Вістря скошено до лінії обуха. Між клинком і ефесом шкіряна прокладка. Ефес складається з гарди і рукоятки. Гарда хромована, утворена однією передньою захисною дужкою, прикрашеною з двох боків зображенням гілочок з листям і лева на щиті. Дужка плавно переходить у хрестовину. На кінці хрестовини є отвір для темляка. Рукоять з пластмаси жовтого кольору з поперечними жолобками. Має нижню та верхню втулки. Верхня втулка прикрашена рельєфом п'ятикутної зірки. Зірка обрамлена гілочками з листям. Піхви металеві, хромовані.
Загальна довжина 863 мм, довжина клинка 718 мм, ширина клинка 28 мм.
Запоріжжя, пр-т Соборний, 189 +38-061-239-50-26
Навіть по зібранню холодної зброї читається «особливий шлях» великої (в сенсі «дуже-дуже великої») держави, яку «розумом не зрозуміти» і в яку, чомусь, «потрібно тільки вірити». У цивілізованій Європі перехід від середньовіччя до нового часу датується початком мануфактурного виробництва, поширенням друкарства і Великими географічними відкриттями. До часів відкриття Колумбом Нового Світу (у 1492 р.) всі ці процеси мали значне поширення, і в наступному 1493 році Швайполт Фійоль вже друкував в Кракові книги кириличним шрифтом. А Москва спромоглася на першодрукаря Івана Федорова тільки в 1564 році,і московити й дотепер впевнені, що він винайшов книгодрукування. Середньовіччя Москви почало закінчуватися Петром Великим. Звідси і бердиш початку ХVIII століття - не ритуально-парадна, а цілком бойова зброя. Середньовіччя Московії не закінчилося досі - а як інакше розуміти пристрасть її населення до «збирання земель». І крізь прагнення бути «не гірше за інших» європейців, крізь всі ці шпаги з гравіюванням «Виват царь Петр Алексеевич» (до речі, зроблена все- таки в німецькому Золінгені), проступає євразійська дикість серійно виготовленої на заводі «Труд - ВАЧА» «фінки НКВД ». (Вача, ймовірно, назва річки, оспіваної в пісні В. Висоцького про золотошукача-невдаху: «Вача – это речка с мелью, во глубине сибирских руд ...»). Вершиною всеперемагаючого, самопожираючого «совка», звичайно ж, є чехословацька генеральська шабля, подарована радянському окупанту генералу Зайцеву «за проявленное мужество, гуманное и интернациональное служение делу Социализма». Напевно, російські генерали все ще отримують подібні подарунки, просочені кров'ю дітей Сирії. Але вже ніколи не отримають за «гуманне і інтернаціональне служіння справі ...» на Донбасі! ..